Працівник знаходиться у відпустці по 31.07.2021 р. (Субота).
Відпустка тривалістю 24 календарні дні. Під час перебування у відпустці працвник прийняв рішення про своє звільнення. Чи можна звільнити працівника 31.07, якщо це вихідний день. І розрахувати його 30.07. Чи краще звільнити його 02.08.2021 р.
Працівник, який хоче звільнитися, має письмово повідомити роботодавця про звільнення без поважних причин за два тижні (ч. 1 ст. 38 КЗпП). В такому випадку день звільнення може припасти на суботу.
Вихід із ситуації - звільнення за угодою сторін. (п. 1 ст. 36 КЗпП).
День звільнення може бути вихідним за графіком для працівника і робочим для підприємства.
Якщо день звільнення за власним бажанням випав на неділю, працівник має право в понеділок як найближчий робочий день відкликати заяву про звільнення.
(ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 11.08.2009 у справі № 22ц-1670/09.
)
Якщо працівник хоче звільнитися за власним бажанням у вихідний, то бажано з ним домовитися про звільнення у п’ятницю або понеділок. В такому випадку просіть аби працівник переписав заяву з новою датою.
Якщо це неможливо, дату звільнення не змінюйте, а наказ, трудову книжку і розрахунок видайте у п’ятницю.
Запитання 2
Які зміни в законодавстві, що стосуються звільнення працівників після 10.06.2021 ?
Згідно із ст. 47 КЗпП Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Тобто обовязково, слід видавати в день звільнення працівнику копію наказу.
Як оформити копію наказу, зазначає пункт 8 глави 10 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Мін’юсту від 18.06.2015 № 1000/5.
1. Вкажіть про копію наказу у відмітці про ознайомлення.
2. Підпишіть наказ у директора, зареєструйте, отримайте підпис працівника у відмітці про ознайомлення з наказом.
3. Зробіть ксерокопію.
4. Засвідчіть копію. Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Проставте відмітку про засвідчення копії. Складники відмітки:
· слова «Згідно з оригіналом»;
· назва посади;
· особистий підпис особи, яка засвідчує копію;
· ініціали та прізвище особи, яка засвідчує копію;
· дата засвідчення копії.
5. Скріпіть напис про засвідчення копії відбитком печатки відділу кадрів або печатки «Для копій».
6. На лицьовому боці у верхньому правому куті наказу проставте відмітку «Копія» — власноруч або за допомогою штампу.
Запитання № 3
Якщо працівник не використав відпустку належну йому згідно з нормами зазначеними в ст. 19 Закону про відпустки протягом року. Чи можна йому надати цю відпустку в наступному році за попередній?
В ст. 19 Закону про відпустки зазначається, про Додаткову відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до частини сьомої статті 20 Закону № 504 додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 Закону № 504, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 Закону № 504.
Зазначена відпустка є соціальною і надається один раз на рік у будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу.
Якщо працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, і в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні таких відпусток (стаття 24 Закону № 504).
(з листа Мінекономіки від 16 липня 2021 року № 4712-06/37178-07)
Запитання № 4
Чи є різниця між поняттями «військова служба резерівстів» та «проходження навчальних зборів» протягом 15 календарних днів.
Види військової служби:
· строкова,
· за призовом під час мобілізації на особливий період,
· за призовом осіб офіцерського складу,
· за контрактом.
Додався новий вид військової служби — військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (абз. 9 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII; далі — Закон № 2232).
Резервістів призиватимуть тільки під час особливого періоду. Він розпочався в Україні 18.03.2014 — з дати, коли набув чинності Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014, затверджений Законом України від 17.03.2014 № 1126-VI. Особливий період триває і зараз.
У ст. 29 Закону № 2232 зазначається про Проходження зборів військовозобов'язаними та резервістами
Військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.
Чисельність військовозобов'язаних, які підлягають призову на навчальні збори, щорічно
Права та обов'язки військовозобов'язаних під час проходження зборів та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві встановлюються Законом № 2232 іншими нормативно-правовими актами. На військовозобов'язаних та резервістів поширюється дія статутів Збройних Сил України.
Військовозобов’язані (крім резервістів) можуть бути призвані відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, Центральним управлінням або регіональними органами Служби безпеки України, відповідним підрозділом Служби зовнішньої розвідки України на навчальні збори до п’яти разів строком до двох місяців кожного разу.
Час і строки проведення навчальних зборів військовозобов'язаних та резервістів визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України та органами управління іншими військовими формуваннями відповідно до цього Закону.
Військовозобов’язані та резервісти у період між навчальними зборами можуть залучатися за планом Генерального штабу Збройних Сил України та органів управління іншими військовими формуваннями за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил України до перевірочних зборів строком до п’яти днів як без відриву від виробництва, так і з відривом.
Загальний строк зборів під час перебування військовозобов’язаних у запасі не може перевищувати 10 місяців. При цьому час перебування на перевірочних зборах зараховується до загального строку перебування на навчальних зборах.
Загальний строк виконання обов’язків служби у військовому резерві не може перевищувати трьох місяців на рік, якщо інше не визначено законом.
Військовозобов’язані та резервісти, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) на прибуття для призову на збори, зобов’язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці.
Керівники підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування та форми власності на вимогу відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України забезпечують своєчасне прибуття військовозобов’язаних та резервістів до визначених пунктів збору.
Поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов’язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Призвані на збори військовозобов'язані та резервісти, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, забезпечуються матеріальними засобами в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
За призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.
Резервістам на весь час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві здійснюються грошові виплати із розрахунку до двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Якщо військовозобов'язаний захворів під час зборів і продовжує хворіти після їх закінчення, за ним зберігаються місце роботи і займана посада, а з дня закінчення зборів, у разі тимчасової непрацездатності, замість заробітної плати виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до закону.
Якщо резервіст захворів під час виконання ним обов'язків служби у військовому резерві і продовжує хворіти після закінчення терміну виконання цих обов'язків, за ним зберігаються місце роботи і займана посада, а з дня закінчення терміну виконання цих обов'язків, у разі тимчасової непрацездатності, замість заробітної плати виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до закону.
Військовозобов'язаним, які на день призову на збори не працюють, на весь період зборів та резервістам з числа непрацюючих на весь термін виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до військової частини і назад, виплачується грошове забезпечення в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Запитання № 5
На підприємстві працюють сторожа (3 особи)
Робочий день з 07-00 до 20-00.
Чи можна на час відпустки когось із сторожів наймати на роботу іншого працівника, а потім його звільняти?
В такому випадку можна укладати строковий трудовий договір на період відпустки «постійного» працівника.
Відповідно до норм зазначених у ст. 23 КЗпП строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Запитання № 6
Чи веде військовий облік ФОП ?
Ані в п. 5 ст. 34 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі — Закон № 2232), ані в Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року № 921 (далі — Порядок № 921), нічого не говориться про роботодавців-підприємців та самозайнятих осіб. Тобто в чинному законодавстві йдеться лише про юросіб.
Але Генеральний штаб Збройних Сил України у листі від 27 вересня 2017 року № 321/5989 на запитання: чи дійсно фізичні особи — підприємці не ведуть військового обліку, відповів: призовників і військовозобов’язаних потрібно обліковувати за місцем роботи на усіх підприємствах, незалежно від їх підпорядкування та форми власності.
Ще Генштаб зазначив: «Згідно з пунктом 5 статті 34 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», ведення персонального обліку призовників і військовозобов’язаних за місцем їх роботи або навчання покладається на керівників підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності — у тому числі на громадян-підприємців та інших самозайнятих осіб».
Таким чином, з одного боку Генштаб наполягає на тому, що ФОП повинні вести військовий облік, а з іншого — це не передбачено Законом № 2232 (ч. 7 ст. 1) і Порядком № 921 (п. 1).
Запитання № 7
Чи можна звільнити працівника шляхом переведення від одного ФОПа до іншого ФОПа (п. 5 ст. 36 КЗпП) ?
Переведення можуть бути як внутрішніі, так і зовнішні. АЛЕ!!! В КЗПП мова йде лише про переведення на підприємствах. А як щодо підприємців?
Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Отже, у вищезгаданій статті немає взагалі згадок про фізичну особу-підприємця.
Тож у зв'язку з цим прошу пояснити таке, чи можливо перевести працівника від Фізичної особи-підприємця на інше підприємство або до іншої фізичної особи-підприємця?
Чи можна перевести працівника з підприємства (юридична особа) до фізичної особи-підприємця?
Якщо ні, то яка відповідальність передбачена нормами чинного законодавства у випадку таких переведень ?
Відповідь фахівців Мінсоцполітки
Фахівці Мінсоцполітики надали відповідь у листі №10/0/22-19/133 від 11.01.2019 р.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (ст. 2 КЗпП).
Поняття "фізична особа-підприємець" в сукупності теж охоплюється поняттям "фізична особа", оскільки громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур лише набуває нової ознаки- "підприємець", не втрачаючи при цьому статусу фізичної особи.
Згідно із статтею 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органомчи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Переведення працівника на роботу на інше підприємство, установу, організацію або в іншу місцевість, допускається лише за згодою працівника, за винятком випадків передбачених у ст. 33 КЗПП.
Оскільки, ФОП у розумінні норм КЗпП виступає роботодавцем, вважається, що дія норм ст. 32 поширюється і на нього.
Висновки автора
Тож, як зрозуміло із відповіді наданої фахівцями Мінсоцполітики, можливе переведення працівників і у ФОПів, і до ФОПів, а також від ФОПів.
Запитання № 8
Зайво донараховано ЄСВ з кодом типу нарахувань 13.
В наступному місяці донарахування відняли. Але у Податковому розрахунку код типу нарахувань 13 із знаком «мінус» не допускається. Як відобразити у звіті?
Якщо помилково визначено у минулих місяцях додаткову базу нарахування ЄСВ або заищено її розмір, суму на яку завищено додаткову базу за минулий місяць слід уносити до графи 18, суму надміру нарахованого ЄСВ - до графи 20. У графі 09 слід зазначити КТН «3».
Наприклад, саме так потрібно вносити виправлення, якщо попередній місяць відпрацьовано не повністю через незясовані причини. Виначено було додаткову базу, а опісля працівник надав листок непрацездатності і з урахуванням лікарняних фактична база за місяць виявилася більшою за МЗП.
Унесення від’ємних значень з КТН «13» за минулі місяці НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ
